Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 908/312/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Карабаня В.Я., Корнілової Ж.О.розглянув касаційну скаргуЗапорізької міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 рокуу справі№908/312/16 господарського суду Запорізької областіза позовомЗапорізької міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 3200,00грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.03.2016р. (суддя Місюра Л.С.) відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 3 200,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. (судді: Сгара Е.В., Геза Т.Д., Склярук О.І.) рішення господарського суду Запорізької області від 22.03.2016р. залишено без зміни.

Суди дійшли висновку, що дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширюється на відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм вищевказаного Закону і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески; в діях відповідача відсутні елементи складу цивільного правопорушення, у зв'язку із чим суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, позов задовольнити.

Скаржник доводить порушення ст.ст. 26, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 9, 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", оскільки вважає, що проведена відповідачем реконструкція є забудовою території у зв'язку із здійсненням якої останній зобов'язаний брати участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайової участі до бюджету міста.

Учасники судового процесу, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, не скористалися правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, інших обставин, що унеможливлюють розгляд справи судом не встановлено.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано Декларацію від 27.08.2014р. за № ЗП 082142380877 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Реконструкція павільйону у складі торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (літ А)", замовником будівництва якого є Фізична особа - підприємець ОСОБА_4.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 09.09.2014р. за № ЗП142142510372 в якій зазначено, що відповідач проводив реконструкцію павільйону у складі торговельного комплексу (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1-б" літ. А.

Таким чином, відповідач здійснював реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки.

Враховуючи той факт, що відповідач не уклав з міською радою договір про пайову участь відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя", Запорізька міська рада звернулась до місцевого господарського суду із позовом про стягнення збитків в розмірі 3200 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Умови відшкодування збитків передбачені ст. 226 ГК України, за змістом якої головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для стягнення збитків необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до преамбули Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктами 4, 13 ст. 1 Закону встановлено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Згідно зі ст. 2 цього Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.

Відповідно до частин 2, 3, 9 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

24.12.2012р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя", яким затверджено "Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя" (далі - Порядок).

Цей порядок регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (далі - будівництво) у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь (п. 1.2 Порядку).

Порядком (п. 1.4) передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Запоріжжі, зобов'язаний взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (крім випадків, передбачених п. 5 даного порядку), яка зводиться до пайової участі шляхом перерахування замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку м. Запоріжжя коштів (п. 1.5. Порядку). Величина пайової участі визначається у договорі про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, укладеному з виконавчим комітетом Запорізької міської ради відповідно до встановленого Порядком розміру пайової участі з урахуванням кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами і не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м.Запоріжжя (п. 2.1 Порядку).

Розмір пайової участі з урахуванням передбачених відрахувань становить для нежитлових будинків 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (п. 2.2 Порядку).

Укладання договору про пайову участь замовників здійснюється під час надання замовнику департаментом архітектури та містобудування міської ради містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт (п.3.1 Порядку).

Згідно з п. 3.2 Порядку істотними умовами договору є розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін.

Замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися із заявою до міського голови з наданням передбачених в п. 3.3 Порядку документів.

Проект договору погоджується на погоджувальній комісії та передається департаментом архітектури та містобудування міської ради на підпис міському голові (п.3.5 Порядку).

Договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (п.3.6 Порядку).

Кошти пайової участі спрямовуються на фінансування видатків бюджету міста на відповідний рік. Обов'язок пайової участі замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту передбачений також ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Враховуючи системний аналіз діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширюється на відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм вищевказаного Закону і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Враховуючи наведене, в діях відповідача відсутні елементи складу цивільного правопорушення, у зв'язку із чим суд дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, доводи скаржника зводяться до суб'єктивного тлумачення норм законодавства, що не свідчить про порушення норм матеріального права до встановлених обставин, правильності правових висновків господарських судів не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови та рішення немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 22.03.2016р. у справі №908/312/16 господарського суду Запорізької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є. Чернов

судді В. Карабань

Ж. Корнілова